надмірний
НАДМІ́РНИЙ, а, е.
1. Який перевершує звичайну міру чого-небудь.
Надмірна діловитість Плетенецького дратувала його (З. Тулуб);
Він говорив скоромовкою, задихаючись від надмірної роботи власного язика (Ірина Вільде);
// Значний щодо розміру, величини, кількості і т. ін.
Коло моїх скляних .. дверей виростають кущі рож і бозу, і сеї ночі, обливані надмірним дощем і похилювані вітром, угинались (О. Кобилянська);
Несміливий хлопчисько, який соромився навіть свого надмірного росту і тому в юності трохи сутулився, перетворився у гладкого рожевощокого мужчину з статечним голосом і поважною ходою (Ірина Вільде);
Прикарпаття – зона надмірного зволоження. Тут випадає багато опадів (з наук.-попул. літ.).
2. Який перевищує звичайний ступінь вияву чого-небудь; сильний.
На хвилю нерви його отупіли з надмірного болю (І. Франко);
[Хмара:] А адмірал помер, до речі, не в бою, а від надмірного апетиту (О. Корнійчук);
– Мені здається, що саме від надмірного хвилювання й нервозності починаються майже всі прикрості в організмі людини... (В. Кучер).
3. Який значно перевищує потребу, норму, необхідність у чому-небудь; надлишковий.
Ремствуючи на професора за надмірні запаси продовольства, Тумаяуа сам узяв собі найважчу ношу (Ю. Бедзик);
Збільшення випадків інфаркту серця пов'язане з надмірним споживанням цукру (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)