надоїдати
НАДОЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДОЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., кому, розм.
Те саме, що надокуча́ти.
– Ого! – сказав Павло і тихо свиснув. – Ну, жінко, це мені починає надоїдати (В. Кучер);
Та Хмара надулась і річ таку гуде: – Що вже мені се Сонце надоїло! (Є. Гребінка);
Катруся мала приходити тоді, коли Ядзя захоче з нею побавитись та надоїсть їй французька бонна (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)