надпиляний
НАДПИ́ЛЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до надпиля́ти.
Солдати наливали горрілку в кухлики з щойно надпиляної гільзи (із журн.);
// надпи́ляно, безос. пред.
Трос біля стовпа було надпиляно (М. Трублаїні);
// у знач. прикм.
Іноді брався Родим до іншої роботи. Не крутився тоді круг, глина тужавими брусками лежала на широкій липовій дошці і ждала доторку пальців, найбільше ж – вологості барв, що дрімали до часу в надпиляних турячих рогах (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)