надпорив

НАДПОРИ́В, у, ч., розм.

Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив.

– Ми сьогодні разом приїхали... з Огеем! – 3 Огеем? – мало не скрикнула Аксель, і її очі взялися вогниками. Та вона одразу опанувала свій надпорив і, байдуже кахикнувши в долоню, звернулася до музик (Олесь Досвітній);

Вони сиділи, заворожені своєю близькістю, безмежною відданістю, тихими дотиками душ, що в хвилини надпориву бринять срібними дзвіночками весни (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. надпорив — надпори́в іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надпорив — -у, ч., розм. Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надпорив — НАДПОРИ́В, у, ч., розм. Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив. — Ми сьогодні разом приїхали… з Огеем! — 3 Огеем? — мало не скрикнула Аксель, і її очі взялися вогниками. Та вона одразу опанувала свій надпорив і, байдуже кахикнувши в долоню, звернулася до музик (Досв., Вибр., 1959, 368).  Словник української мови в 11 томах