надпліччя

НАДПЛІ́ЧЧЯ, я, с.

Частина тіла, що міститься вище плечей, між плечима і шиєю.

Від плечового суглоба [Орлюка] гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (О. Довженко);

Брунатна вельветова сорочка навпіл розідрана. З правого надпліччя, з-під ключиці цебенить кров. Обличчя, груди, живіт у густих і глибоких подряпинах (Микола Чернявський).

Значення в інших словниках

1. надпліччя — надплі́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. надпліччя — -я, с. Частина тіла, що міститься вище плечей, між плечима і шиєю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надпліччя — НАДПЛІ́ЧЧЯ, я, с. Частина тіла, що міститься вище плечей, між плечима і шиєю. Від плечового суглоба [Орлюка] гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Довж., І, 1958, 319).  Словник української мови в 11 томах