надувальник

НАДУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто надуває що-небудь.

У Софії Київській, крім органу, органіста і двох надувальників (надували повітря в хутра), на фресці ще зображені музиканти зі струнними і духовими інструментами (з наук. літ.);

У 1950-і роки якість повітряних куль помітно покращилася, тому зникла необхідність звертатися по допомогу до надувальника (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. надувальник — надува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. надувальник — -а, ч. Той, хто надуває що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надувальник — НАДУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто надуває що-небудь.  Словник української мови в 11 томах