надуживання
НАДУЖИВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. надужива́ти.
Його обличчя з підпухлими очима, невиспане й одутле, свідчило про безсонні ночі та надуживання міцними напоями (Л. Дмитерко);
Надуживання іншомовної лексики породжує небажану варіативність, засмічує мову (з навч. літ.);
Без галасу і крику, без надуживання окликами, спокійно і вдумливо, по-філософському Василь Мисик порівнює і зважує минуле життя народу, яке йому добре відоме, і сучасне (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)