надхмарний
НАДХМА́РНИЙ, а, е.
Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар.
Покинувши землю, Зірниця вернулась у свою небесну надхмарну палату (І. Нечуй-Левицький);
В надхмарній синяві, в глибокому забої, На ниві, де прославсь єдваб озимини, В лабораторії, серед імли морської Лунає поклик цей: геть паліїв війни! (М. Рильський);
Надхмарний гуркіт їх [голубів] притьмом сполохав (Л. Дмитерко);
// поет. Потойбічний, неземний, небесний.
Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину (Леся Українка);
Вона, певно, розв'язує космічну проблему і весь час витає в надхмарних висотах (О. Донченко);
// перен. Відірваний від дійсності; далекий, недосяжний.
Ті, що дорікають д. Кобилянській за надхмарні мрії, можуть потішитись (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)