надійно

НАДІ́ЙНО.

Присл. до наді́йний.

Дружно з Іваном живуть, надійно себе з ним почуває Вірунька. Є люди, в усьому надійні, – такий він (О. Гончар);

Було прохолодно, подихало північним вітерцем, але весна вже надійно взяла все під свою владу (Ю. Збанацький);

// у знач. пред. Без хвилювань; спокійно, впевнено.

Він роздягся .. І якось аж надійніше стало: шинель на ключці й шапка – дома вже буде (А. Головко);

З ним завжди надійно, навіть затишно, бо для нього не може існувати нічого непередбаченого... (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. надійно — наді́йно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. надійно — див. обов'язково  Словник синонімів Вусика
3. надійно — Присл. до надійний. || у знач. присудк. сл. Без хвилювань; спокійно, впевнено.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надійно — НАДІ́ЙНО. Присл. до наді́йний. Об’єднані сили соціалістичного табору надійно гарантують кожній соціалістичній країні захист від посягань з боку імперіалістичної реакції (Програма КПРС, 1961, 17); Було прохолодно, подихало північним вітерцем...  Словник української мови в 11 томах
5. надійно — Надійно нар. Надежно. не надійно. Нѣтъ надежды. Не надійно, щоб сі любощі скоренити. Г. Барв. 536.  Словник української мови Грінченка