надійний
НАДІ́ЙНИЙ, а, е.
Який викликає повне довір'я, ніколи не підведе, на якого цілком можна покластися.
Він ніжно глянув на дружину: ось вона його надійний і вірний спільник (В. Собко);
Треба їм [козакам] призначити надійного та відважного лицаря з залізною волею і рукою (З. Тулуб);
// Сповнений надій.
Мов ті хвилі на морі, одна на одну налітали в моїй голові нові думки та все такі ясні, веселі, надійні (О. Кониський);
І кожним рухом, поглядом надійним Сіяч немов дивився крізь війну (М. Шеремет);
// Який відповідає нормам, своєму призначенню; міцний.
Далека, небезпечна путь, – Гей, не зважай, матросе! Таж хвилі приязно гудуть, Міцні, надійні троси (М. Рильський);
Створено нові високопродуктивні і надійні в експлуатації машини для оснащення всіх галузей народного господарства (з наук.-попул. літ.);
// Який забезпечує досягнення мети; перевірений.
Вже вона раз мирила Ткачуків з їхніми сусідами Кухтіями .. і наче ж після того було вжито надійних запобіжних заходів: курей, щоб не плутати (вони були причиною сварки), старанно пофарбовано (О. Гончар);
Все, що було найкоштовнішого, він заздалегідь заховав у тайзі, в надійному місці (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)