надійний
НАДІ́ЙНИЙ, а, е. Який викликає повне довір’я, на якого цілком можна покластися.
На посту зараз — Слава Лагутін, надійний комсомолець, якому Спартак не має підстав не довіряти (Гончар, Людина.., 1960, 16);
// Який відповідає своєму призначенню.
Далека, небезпечна путь, — Гей, не зважай, матросе! Та ж хвилі приязно гудуть. Міцні, надійні троси (Рильський, І, 1956, 108);
// Який забезпечує досягнення мети; перевірений.
Вже вона раз мирила Ткачуків з їхніми сусідами Кухтіями.. і наче ж після того було вжито надійних запобіжних заходів: курей, щоб не плутати (вони були причиною сварки), старанно пофарбовано (Гончар, Тронка, 1963, 89).
◊ Віддава́ти (відда́ти) в наді́йні ру́ки див. рука́.
Словник української мови (СУМ-11)