наживатися
НАЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЖИ́ТИСЯ. иву́ся, иве́шся, док.
1. Збагачуватися перев. легким, нетрудовим шляхом; одержувати прибуток; багатіти.
В ньому [місті] наживався якийсь американець Гоуен (В. Кучер);
Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився (Панас Мирний);
Особливо нажилися на реформі поміщики України. Вдаючись до різноманітних хитрощів під час переговорів та перерозподілу земель, вони привласнювали собі ліси, луки та водойми, що раніше вважалися загальною власністю (з навч. літ.);
Карпо Адамович улаштував сина на квартиру до якоїсь сварливої, скупої хазяйки, яка брала учнів до себе з єдиною метою нажитися за їх рахунок (з наук. літ.).
2. тільки док., розм. Багато, довго прожити або добре, без турбот пожити.
– Ти нажилася з милим, Ганно! А я пішла заміж за нелюба і не зазнаю такого щастя, як тобі судилося... (І. Нечуй-Левицький);
– Чого ви налякались? Що про смерть нагадали? Ну, то що? Вже ж нам з вами й час: нажились уже! (Грицько Григоренко);
На тополі ворон помирає, Глянув вниз – чи плакав він колись? Увостаннє землю споглядає, Налітавсь, набачивсь – не наживсь! (М. Вінграновський).
3. тільки недок. Пас. до нажива́ти.
Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри, .. що хазяйство не зразу приходе [приходить], а наживається довгими роками (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)