наживати

НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що.

1. Поступово збирати, нагромаджувати, збільшувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.

Приніс гроші, аби їх у руках подержати, побачити, які вони є, щоб після знов оддати – процент на процент наживати (Грицько Григоренко);

[Петро:] Що я нажив – все твоє: на, возьми!.. Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну (І. Котляревський);

// Отримувати, одержувати від чого-небудь щось (прибуток, матеріальну вигоду і т. ін.).

Англійські купці скуповували рис, головний продукт харчування індусів, і наживали величезні прибутки на голоді і смерті мільйонів селян (з навч. літ.);

// Здобувати що-небудь у власність; ставати власником чогось.

Антон думав .. нажити собі фургона з коляскою (С. Чорнобривець).

2. що, розм. Діставати, набувати що-небудь (про стан, властивості, якості і т. ін.).

[Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний);

Високий, широкоплечий, з сивими, довгими вусами.., він [сотник] подібен до могучого дуба, що нажив собі силу (М. Старицький);

Але не догледіла вона, як її син нажив моральні вади (Ю. Мельничук);

// що, чого. Доводити себе до чогось небажаного, неприємного (про нещастя, хворобу і т. ін.).

Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний);

– Слухай, Потапов, хочеш горя собі нажити? – сказала вона таким грайливим тоном (Ю. Бедзик).

(1) Нажива́ти / нажи́ти діте́й – народжувати дітей.

Нехай живуть пароньками. Діток наживають (І. Манжура);

Отак молодята й жили, і трьох старших дітей нажили: Олексу, Ганну й Тимофія (Г. Тарасюк);

(2) Нажива́ти / нажи́ти [собі́] во́рога кому, в кому і без дод. – словами або діями викликати вороже ставлення з боку кого-небудь.

Своїми розмовами Марко наживав собі тільки ворогів (К. Гордієнко);

Взагалі всякі думки брали. З усіх боків можна було чекати, що скажуть .. Про Марусяка нема чого й говорити: в нім наживала собі вічного і страшного ворога (Г. Хоткевич);

Не підписати протестанції – визначало позбавить честі не тільки в козацьких очах, але й у шляхетських. А підписати – значило нажити в особі Потоцького запеклого ворога (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. наживати — нажива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наживати — (майно) набувати, (працею) дороблятися чого, (пре. док.) дбати, придбавати, нґ. гребти до себе; (прибутки) одержувати, здобувати, мати, (ворогів) накликати; (дітей) намножувати, наплоджувати; (хворобу) діставати, підхоплювати; док.  Словник синонімів Караванського
3. наживати — див. дбати  Словник синонімів Вусика
4. наживати — -аю, -аєш, недок., нажити, -иву, -ивеш, док., перех. 1》 Поступово збирати, нагромаджувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. || Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наживати — Дороблятися, доробитися, подороблятися, заробляти, заробити, позаробляти, догосподарюватися, догосподаритися, подогосподарюватися, загосподарюватися, загосподаритися, позагосподарюватися, обгосподарюватися, обгосподаритися, пообгосподарюватися...  Словник чужослів Павло Штепа
6. наживати — НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев.  Словник синонімів української мови
7. наживати — НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
8. наживати — Нажива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. нажити, -живу, -ве́ш, гл. Наживать, нажить, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Добро наживать. Рудч. Ск. І. 20. Вже не нажити йому другої такої дружини. МВ. (О. 1862. І. 92). Не напоївши, не нагодувавши, ворога не наживеш. Ном. № 9549.  Словник української мови Грінченка