наживати
НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех.
1. Поступово збирати, нагромаджувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.
Приніс гроші, аби їх у руках подержати, побачити, які вони є, щоб після знов оддати — процент на процент наживати (Григ., Вибр., 1959, 162);
[Петро:] Що я нажив — все твоє: на, возьми!.. Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну (Котл., II, 1953, 41);
В капіталістичних державах шанують над усе людей, які зуміли нажити капітал. А як — то байдуже (Панч, В дорозі, 1959, 256);
// Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду.
Англійські купці скуповували рис, головний продукт харчування індусів, і наживали величезні прибутки на голоді і смерті мільйонів селян (Нова іст., 8, 1956, 21);
[Денис:] Дорохвей млином нажив чимало грошей і віддав у позику (Кроп., II, 1958, 458);
// Здобувати що-небудь у власність; ставати власником чогось.
Антон думав.. нажити собі фургона з коляскою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 43).
◊ Нажива́ти (нажи́ти) ворогі́в (во́рога) — словами або діями викликати вороже ставлення з боку кого-небудь.
Своїми розмовами Марко наживав собі тільки ворогів (Горд., Дівчина.., 1954, 15);
Чимало пану досолив він. Та й в пану ж ворога нажив він (Фр., X, 1954, 289);
Нажива́ти (нажи́ти) діте́й — народжувати дітей.
Нехай живуть пароньками. Діток наживають (Манж., Тв., 1955, 63);
[Свої́м] горбо́м нажива́ти див. горб.
2. перен., розм. Діставати, набувати що-небудь (про стан, властивості, якості і т. ін.).
[Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Мирний, V, 1955, 143);
Високий, широкоплечий, з сивими, довгими вусами.., він [сотник] подібен до могучого дуба, що нажив собі силу (Стар., Облога.., 1961, 6);
Але не догледіла вона, як її син нажив моральні вади (Мельн., Коли кров.., 1960, 104);
// Доводити себе до чогось неприємного (про нещастя, хворобу і т. ін.).
Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Мирний, III, 1954, 254);
— Слухай, Потапов, хочеш горя собі нажити? — сказала вона таким грайливим тоном (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 40).
Словник української мови (СУМ-11)