наживати

нажива́ти

-аю, -аєш, недок., нажити, -иву, -ивеш, док., перех.

1》 Поступово збирати, нагромаджувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.

|| Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду.

|| Здобувати що-небудь у власність; ставати власником чогось. Нажити ворогів.

2》 перен., розм. Діставати, набувати що-небудь (про стан, властивості, якості і т. ін.).

|| Доводити себе до чогось неприємного (про нещастя, хворобу і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. наживати — нажива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наживати — (майно) набувати, (працею) дороблятися чого, (пре. док.) дбати, придбавати, нґ. гребти до себе; (прибутки) одержувати, здобувати, мати, (ворогів) накликати; (дітей) намножувати, наплоджувати; (хворобу) діставати, підхоплювати; док.  Словник синонімів Караванського
3. наживати — див. дбати  Словник синонімів Вусика
4. наживати — Дороблятися, доробитися, подороблятися, заробляти, заробити, позаробляти, догосподарюватися, догосподаритися, подогосподарюватися, загосподарюватися, загосподаритися, позагосподарюватися, обгосподарюватися, обгосподаритися, пообгосподарюватися...  Словник чужослів Павло Штепа
5. наживати — НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, збільшувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
6. наживати — НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев.  Словник синонімів української мови
7. наживати — НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
8. наживати — Нажива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. нажити, -живу, -ве́ш, гл. Наживать, нажить, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Добро наживать. Рудч. Ск. І. 20. Вже не нажити йому другої такої дружини. МВ. (О. 1862. І. 92). Не напоївши, не нагодувавши, ворога не наживеш. Ном. № 9549.  Словник української мови Грінченка