наживати —
-аю, -аєш, недок., нажити, -иву, -ивеш, док., перех. 1》 Поступово збирати, нагромаджувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. || Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наживати —
НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, збільшувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
наживати —
НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев.
Словник синонімів української мови
наживати —
НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
наживати —
Нажива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. нажити, -живу, -ве́ш, гл. Наживать, нажить, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Добро наживать. Рудч. Ск. І. 20. Вже не нажити йому другої такої дружини. МВ. (О. 1862. І. 92). Не напоївши, не нагодувавши, ворога не наживеш. Ном. № 9549.
Словник української мови Грінченка