назавше
НАЗА́ВШЕ, присл., розм.
Те саме, що наза́вжди́.
Ніколи, ніколи не хочу я вдруге такої хвилини пережити, як того ранку, коли ми розсталися назавше (О. Кобилянська);
Наче моторошний сон, врізалась йому в серце назавше ота перша його дитяча зустріч із степовим крилатим розбійником [орлом] (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)