назагал
НАЗАГА́Л, присл.
Те саме, що взагалі́.
– Постривай, Леонід, – спинив його Гамарник. – Нема потреби зачитувати весь твій список. Кажи назагал – скільки ми маємо бійців під гвинтівкою? (Ю. Смолич);
Проза збагатилася цікавими творами. Найперше, – це виразніше живописання словом і назагал вища культура зображення (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)