найбільший
НАЙБІ́ЛЬШИЙ, а, е.
Найвищ. ст. до вели́кий 1, 3–6.
Найбільшою була кімната, де проживали робітники (Н. Кобринська);
– Невиправдані людські втрати – найбільша ганьба для командира, – говорив старший лейтенант (О. Гончар);
Софія дуже худа, а це вже була чи не найбільша ґандж для подільської нареченої (М. Стельмах);
Знай, що людська мисль, Що людська творчість – це найбільша мука, Найбільша радість на планеті нашій (М. Рильський);
Михайло Грушевський був найбільшим українським істориком, і на це немає ради (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)