найбільше
НАЙБІ́ЛЬШЕ, НАЙБІ́ЛЬШ, присл.
1. Більш за все, більше за інших; особливо.
Я став помічати, що дядько Тимоха смутний. Знаєте, дитяче серце чуле на це, а найбільше ще до того чоловіка, кого любить (Б. Грінченко);
Комарі були справжньою божою карою. Від них найбільше страждали діти (З. Тулуб);
– Що то воно значить панського роду та благородного коліна! – дивувалися люди, а найбільш усіх Марина (Панас Мирний).
2. У сполуч. з прикметником і прислівником уживається для творення найвищого ступеня якості.
Виїжджаючи чи йдучи кудись, він старався повернутись додому в найбільш нежданий час і з найбільш несподіваної сторони (М. Стельмах);
Ми добре розуміємо, що одним з найбільш пріоритетних для держави завдань є виведення агропромислового комплексу на сучасний технологічний рівень (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)