найкраще
НАЙКРА́ЩЕ.
Присл. до найкра́щий.
Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти. Найкраще керуватись вітром: треба, щоб він тепер дув у спину (М. Коцюбинський);
Співали, співали, дійшла черга і до “Гандзі”. Цієї пісні у нас найкраще вміли ще до війни. Весело так, що хоч танцюй під неї (Григір Тютюнник);
// у знач. пред. Про почуття найбільшої приємності, величезного задоволення, яке відчуває хто-небудь.
Мені він не забуде, де б він не був. – До таких людей треба застосовувати найсуворіші заходи, їх треба знищувати – це найкраще, найбезпечніше... (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)