найменше
НАЙМЕ́НШЕ, НАЙМЕ́НШ, присл.
1. Менш за все, менш за інших; меншою мірою.
Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере найменше (М. Коцюбинський);
– Мати пшоняники пекла. Тільки скине з сковороди – летять, як у глинисько. Я найменший, то мені найменше і попадало (Григорій Тютюнник);
[Річард:] Ні, пуща ся мене найменш лякає, хоча й вона чимало силу нищить (Леся Українка).
2. У сполученні з прикметником і прислівником уживається для творення найвищого ступеня якості.
За допомогою елементів більш, менш, найбільш, найменш можна утворювати від кожного якісного прикметника ступені порівняння з двома можливими змінами якості у бік її збільшення або зменшення (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)