найменше

НАЙМЕ́НШЕ, НАЙМЕ́НШ, присл.

1. Менш за все, менш за інших; меншою мірою.

Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере найменше (М. Коцюбинський);

– Мати пшоняники пекла. Тільки скине з сковороди – летять, як у глинисько. Я найменший, то мені найменше і попадало (Григорій Тютюнник);

[Річард:] Ні, пуща ся мене найменш лякає, хоча й вона чимало силу нищить (Леся Українка).

2. У сполученні з прикметником і прислівником уживається для творення найвищого ступеня якості.

За допомогою елементів більш, менш, найбільш, найменш можна утворювати від кожного якісного прикметника ступені порівняння з двома можливими змінами якості у бік її збільшення або зменшення (з наук.-попул. літ.).