накадити
НАКАДИ́ТИ, каджу́, ка́диш, док.
1. Кадячи, напустити багато диму; надимити, накурити.
Всі до одного поскручували цигарки. – Оце ж накадите повну хату, – забідкалася Уляна (Григорій Тютюнник);
– Ти чого ж не спиш, Даниле? Це вже, мабуть, той бусурман збудив. Ото – розкашляється, розшвендяється, накадить своєю люлькою (Ю. Збанацький).
2. Здійняти куряву; напилити.
Василь помовчав, косо поглядаючи на сестру, потім почав бурчати: – От накадила! Як чорт дорогою... Хоч би віник помочила! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)