наказ
НАКА́З, у, ч.
Офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін.
І хоч бойові накази ще не були обнародувані, кожному бійцеві була ясна стратегія і напрямки наступних ударів (О. Гончар);
Вожата вивісила в школі наказ, в якому .. висловлювалась нам, кращим розвідникам, подяка (О. Донченко);
Повернувся він наляканий, сердитий і відразу ж написав наказ про звільнення Щербицької з роботи (С. Журахович);
// Розпорядження, настанова, вказівка і т. ін.
Тілько що пан почав повертатися, як Остап уже стояв, вирівнявшись, наче верства, і, покірливо опустивши руки, дожидав панського наказу (Панас Мирний);
Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)