наказ
НАКА́З, у, ч. Офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін.
Щорс швидко пробіг очима пункти наказу, які не стосувалися безпосередньо його полку (Довж., І, 1958, 143);
Вожата вивісила в школі наказ, в якому.. висловлювалась нам, кращим розвідникам, подяка (Донч., V, 1957, 202);
Повернувся він наляканий, сердитий і відразу ж написав наказ про звільнення Щербицької з роботи (Жур., Звич. турботи, 1960, 45);
// Розпорядження, настанова, вказівка і т. ін.
Тілько що пан почав повертатися, як Остап уже стояв, вирівнявшись, наче верства, і, покірливо опустивши руки, дожидав панського наказу (Мирний, IV, 1955, ЗО);
Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Тют., Вир, 1964, 26).
◊ Віддавати (відда́ти) нака́з див. віддава́ти.
Словник української мови (СУМ-11)