1. Словник української мови в 11 томах

наказ

НАКА́З, у, ч. Офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін.

Щорс швидко пробіг очима пункти наказу, які не стосувалися безпосередньо його полку (Довж., І, 1958, 143);

Вожата вивісила в школі наказ, в якому.. висловлювалась нам, кращим розвідникам, подяка (Донч., V, 1957, 202);

Повернувся він наляканий, сердитий і відразу ж написав наказ про звільнення Щербицької з роботи (Жур., Звич. турботи, 1960, 45);

// Розпорядження, настанова, вказівка і т. ін.

Тілько що пан почав повертатися, як Остап уже стояв, вирівнявшись, наче верства, і, покірливо опустивши руки, дожидав панського наказу (Мирний, IV, 1955, ЗО);

Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Тют., Вир, 1964, 26).

◊ Віддавати (відда́ти) нака́з див. віддава́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наказ — нака́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наказ — з. розказ, жм. загад; (совісти) веління, повеління; (писаний) розпорядження, постанова, г. зарядження; (як порада) припис; (виборців) настанова, вказівка; пор. ДИРЕКТИВА. Словник синонімів Караванського
  3. наказ — Веління, вказівка, директива, загад, інструкція, команда, навід (дати навід — вказівку), наряд, повеління, показ ("Добре заходились по німецькому показу." Шевченко), постанова, розказ ("Горе дворові, де корова розказ волові"), розпорядження, указ, універсал (іст.), циркуляр Словник синонімів Вусика
  4. наказ — -у, ч. Офіційний документ, у якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін. || Розпорядження, настанова, вказівка і т. ін. Віддавати наказ. Альтернативний наказ фін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наказ — НАКА́З, у, ч. Офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. наказ — НАКА́З (офіційна вказівка органу влади, керівництва або керівника з вимогою певних дій; документ з такою вказівкою); РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (з ширшим колом питань, менш офіційне та категоричне); КОМА́НДА (короткий словесний наказ командира, начальника). Словник синонімів української мови
  7. наказ — Нака́з, -зу, в -зі; -ка́зи; -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. наказ — рос. приказ 1. Акт управління, що його видають керівники міністерств, відомств, організацій, установ, підприємств та фірм. Право на здійснення такого акту визначають: Конституція України, положення, статути та інші нормативні акти... Eкономічна енциклопедія
  9. наказ — Наказ, -зу м. 1) Распоряженіе, приказъ. А тут і наказ: у поход лагодитись. МВ. (О. 1862. III. 76). Прозьба панська рівно з наказом ходить. Ном. № 1209. 2) Водяная болѣзнь у овецъ. Угор. Словник української мови Грінченка