1. Eкономічна енциклопедія

наказ

рос. приказ

1. Акт управління, що його видають керівники міністерств, відомств, організацій, установ, підприємств та фірм. Право на здійснення такого акту визначають: Конституція України, положення, статути та інші нормативні акти, що видаються повноважними державними органами. Наказом оформляється також розпорядження військового начальника. 2. Правовий акт (офіційний документ), виданий керівником організації (установи, підприємства), що діє на основі єдиноначальності з аби стати готовим виробом. Бувають Н. власного виробництва (продукти праці одного підрозділу підприємства, які подальшу обробку проходять в іншому підрозділі того ж підприємства) і куповані (продукти праці, що одержують з інших підприємств). При обчисленні собівартості готової продукції Н. входять окремою статтею до прямих витрат на виробництво як сировина й основний матеріал.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наказ — нака́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наказ — з. розказ, жм. загад; (совісти) веління, повеління; (писаний) розпорядження, постанова, г. зарядження; (як порада) припис; (виборців) настанова, вказівка; пор. ДИРЕКТИВА. Словник синонімів Караванського
  3. наказ — Веління, вказівка, директива, загад, інструкція, команда, навід (дати навід — вказівку), наряд, повеління, показ ("Добре заходились по німецькому показу." Шевченко), постанова, розказ ("Горе дворові, де корова розказ волові"), розпорядження, указ, універсал (іст.), циркуляр Словник синонімів Вусика
  4. наказ — -у, ч. Офіційний документ, у якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін. || Розпорядження, настанова, вказівка і т. ін. Віддавати наказ. Альтернативний наказ фін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наказ — НАКА́З, у, ч. Офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. наказ — НАКА́З (офіційна вказівка органу влади, керівництва або керівника з вимогою певних дій; документ з такою вказівкою); РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (з ширшим колом питань, менш офіційне та категоричне); КОМА́НДА (короткий словесний наказ командира, начальника). Словник синонімів української мови
  7. наказ — Нака́з, -зу, в -зі; -ка́зи; -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. наказ — НАКА́З, у, ч. Офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  9. наказ — Наказ, -зу м. 1) Распоряженіе, приказъ. А тут і наказ: у поход лагодитись. МВ. (О. 1862. III. 76). Прозьба панська рівно з наказом ходить. Ном. № 1209. 2) Водяная болѣзнь у овецъ. Угор. Словник української мови Грінченка