1. Словник української мови в 11 томах

накадити

НАКАДИ́ТИ, каджу́, ка́диш, док.

1. Кадячи, напустити багато диму; надимити, накурити.

Всі до одного поскручували цигарки. — Оце ж накадите повну хату, — забідкалася Уляна (Тют., Вир, 1964, 212);

— Ти чого ж не спиш, Даниле? Це вже, мабуть, той бусурман збудив. Ото — розкашляється, розшвендяється, накадить своєю люлькою (Збан., Мор. чайка, 1959, 31).

2. Здійняти куряву; напилити.

Василь помовчав, косо поглядаючи на сестру, потім почав бурчати: — От накадила! Як чорт дорогою… Хоч би віник помочила! (Мирний, IV, 1955, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накадити — накади́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накадити — -каджу, -кадиш, док. 1》 Кадячи, напустити багато диму; надимити, накурити. 2》 Здійняти куряву; напилити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накадити — НАКАДИ́ТИ, каджу́, ка́диш, док. 1. Кадячи, напустити багато диму; надимити, накурити. Всі до одного поскручували цигарки. – Оце ж накадите повну хату, – забідкалася Уляна (Григорій Тютюнник); – Ти чого ж не спиш, Даниле?... Словник української мови у 20 томах
  4. накадити — Накадити, -джу, -диш гл. Накадить. Словник української мови Грінченка