наказово

НАКАЗО́ВО.

Присл. до наказо́вий.

Кесар, як дорослий, наказово кинув водієві [таксі]: – За місто. І велів їхати дорогою, що прилягла грудьми до самого Дніпра (Ю. Збанацький);

Та ось його [Суворова] голос прозвучав дзвінко й наказово: – Барабанщику, збір бий! Навчання буде... (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. наказово — наказо́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. наказово — Присл. до наказовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наказово — НАКАЗО́ВО. Присл. до наказо́вий. — Запишіться, — спробував затримати батька.. — Запишіться! — вже наказово, але безнадійно гукнув услід батькові (Логв., Літа.., 1960, 14).  Словник української мови в 11 томах