наказово —
Присл. до наказовий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наказово —
НАКАЗО́ВО. Присл. до наказо́вий. Кесар, як дорослий, наказово кинув водієві [таксі]: – За місто. І велів їхати дорогою, що прилягла грудьми до самого Дніпра (Ю. Збанацький); Та ось його [Суворова] голос прозвучав дзвінко й наказово: – Барабанщику, збір бий! Навчання буде... (С. Добровольський).
Словник української мови у 20 томах
наказово —
НАКАЗО́ВО. Присл. до наказо́вий. — Запишіться, — спробував затримати батька.. — Запишіться! — вже наказово, але безнадійно гукнув услід батькові (Логв., Літа.., 1960, 14).
Словник української мови в 11 томах