накипілий
НАКИПІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до накипі́ти 3.
Він шукав за що-небудь причепитися, вилаятись, зірвати на кому-небудь своє накипіле зло (Панас Мирний);
Очі всім стають круглими, дикими, повними жаху й накипілої люті (В. Винниченко);
Наче прокинулась і заговорила в ньому накипіла болями кров батьків, кров бунтівних провісників визволення (І. Пільгук);
Устим Кармалюк був народним улюбленцем, несхитним оборонцем сіроми, він ніби зібрав у собі накипілу віками в серцях невольницьких лють і чимдуж виплеснув її на голову панам (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)