накладання
НАКЛАДА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. наклада́ти і наклада́тися.
Олексій з гордістю оповідав про те, що руські хитреці [хитруни] винайшли спосіб накладання емалі (А. Хижняк);
Техніка вишивання дуже різноманітна. Назви окремих видів її походять від способу накладання стібків на тканину (з наук. літ.);
В бічних приміщеннях стодоли завжди накладали дощану підлогу – “міст” з жолобом посередині, а по боках з дерев'яними жолобами – “яслами” для накладання кормів худобі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)