накладка
НА́КЛА́ДКА, и, ж.
1. Предмет або пристрій, який застосовується для накладання на що-небудь або прикривання, з'єднання і т. ін. чого-небудь.
Він мало вірив, що оті гіпсові накладки, оте лежання в твердих лещатах дасть хворим якусь користь (Ю. Збанацький);
Можна здійснити експерементальне моделювання процесу деформації накладки гальмівної автомобільної колодки (з навч. літ.);
При створенні натурального макету людини палеолітичної доби – одного з різновидів маски – частина черепів з глиняними накладками є безобразною, коли процес моделювання обмежений лише замазуванням отворів лицевої частини черепа, тобто зняттям образу (з наук. літ.).
2. Прикраса із золота, срібла і т. ін., яка накладається на що-небудь для оздоблення.
Звичайна наременна гарнітура виготовлялася із срібла та бронзи; відомі розкішно прикрашені в поліхромному стилі накладки та наконечники з золота, срібла та їх комбінацій (з наук.-попул. літ.);
Чаші з Гордіївського могильника на Вінничині були оздоблені золотими накладками (з наук. літ.).
3. Накладне волосся у жіночій зачісці.
Роздягається пишна принцеса. На ніч, мабуть, здіймає всі накладки з-під свого фарбованого волосся й гадає, що ніхто не догадується (В. Винниченко).
4. тільки накла́дка. Помилка, недогляд, промах у роботі акторів, музикантів, співців і т. ін.
Спектакль повинен був іти “колесом”, без жодної накладки. Ролі треба було знати, суфльора треба було слухати (Ю. Смолич);
Кропітка і нервова робота [на телестудії] .. Найменшу накладку зразу видно телеглядачеві і виправити її вже неможливо (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)