накладка

НА́КЛА́ДКА, и, ж.

1. Предмет або пристрій, який застосовується для накладання на що-небудь або прикривання, з'єднання і т. ін. чого-небудь.

Він мало вірив, що оті гіпсові накладки, оте лежання в твердих лещатах дасть хворим якусь користь (Ю. Збанацький);

Можна здійснити експерементальне моделювання процесу деформації накладки гальмівної автомобільної колодки (з навч. літ.);

При створенні натурального макету людини палеолітичної доби – одного з різновидів маски – частина черепів з глиняними накладками є безобразною, коли процес моделювання обмежений лише замазуванням отворів лицевої частини черепа, тобто зняттям образу (з наук. літ.).

2. Прикраса із золота, срібла і т. ін., яка накладається на що-небудь для оздоблення.

Звичайна наременна гарнітура виготовлялася із срібла та бронзи; відомі розкішно прикрашені в поліхромному стилі накладки та наконечники з золота, срібла та їх комбінацій (з наук.-попул. літ.);

Чаші з Гордіївського могильника на Вінничині були оздоблені золотими накладками (з наук. літ.).

3. Накладне волосся у жіночій зачісці.

Роздягається пишна принцеса. На ніч, мабуть, здіймає всі накладки з-під свого фарбованого волосся й гадає, що ніхто не догадується (В. Винниченко).

4. тільки накла́дка. Помилка, недогляд, промах у роботі акторів, музикантів, співців і т. ін.

Спектакль повинен був іти “колесом”, без жодної накладки. Ролі треба було знати, суфльора треба було слухати (Ю. Смолич);

Кропітка і нервова робота [на телестудії] .. Найменшу накладку зразу видно телеглядачеві і виправити її вже неможливо (з наук.-попул. літ.).