накладка
НА́КЛАДКА, и, ж.
1. тільки накла́дка. Дія за знач. накла́сти, наклада́ти.
2. Предмет, який застосовується для накладання на що-небудь, прикривання, з’єднання і т. ін. чого-небудь.
Він мало вірив, що оті гіпсові накладки, оте лежання в твердих лещатах дасть хворим якусь користь (Збан., Сеспель, 1961, 119);
Щоб запобігти витіканню мастила і не допустити потрапляння бруду в шарніри, вони закриті захисними накладками (Підручник шофера.., 1960, 254).
3. Помилка, недогляд, промах у роботі акторів, музикантів, співців і т. ін.
Спектакль повинен був іти "колесом", без жодної накладки. Ролі треба було знати, суфльора треба було слухати (Смолич, Театр.., 1940, 203);
Кропітка і нервова робота [на телестудії].. Найменшу накладку зразу видно телеглядачеві і виправити її вже неможливо (Літ. Укр., 8.У 1962, 4).
Значення в інших словниках
- накладка — на́кладка іменник жіночого роду річ накла́дка іменник жіночого роду накладання Орфографічний словник української мови
- накладка — -и, ж. 1》 тільки накладка. Дія за знач. накласти, накладати. 2》 Предмет, який застосовується для накладання на що-небудь, прикривання, з'єднання і т. ін. чого-небудь. 3》 Помилка, недогляд, промах у роботі акторів, музикантів, співців і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- накладка — НА́КЛА́ДКА, и, ж. 1. Предмет або пристрій, який застосовується для накладання на що-небудь або прикривання, з'єднання і т. ін. чого-небудь. Він мало вірив, що оті гіпсові накладки, оте лежання в твердих лещатах дасть хворим якусь користь (Ю. Словник української мови у 20 томах