наклейка

НАКЛЕ́ЙКА, и, ж.

Ярлик, етикетка або папірець і т. ін., наклеєні на що-небудь.

– В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О. Корнійчук);

Кирило Гнатович поставив на стіл пляшку горілки, а Іван Костьович – червоного вина з красивою наклейкою (І. Сенченко);

З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму, вживаючи в основному широких мазків та наклейок, якими надзвичайно змінював обличчя (з мемуарної літ.).

Значення в інших словниках

1. наклейка — на́клейка іменник жіночого роду річ накле́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. наклейка — див. НАЛІПКА.  Словник синонімів Караванського
3. наклейка — див. ярлик  Словник синонімів Вусика
4. наклейка — -и, ж. 1》 тільки наклейка. Дія за знач. наклеїти, наклеювати. 2》 Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наклейка — НА́КЛЕ́ЙКА (папірець, рідше шматочок тканини і т. ін., що наклеюється на чому-небудь із вказівкою певних даних предмета), НА́ЛІПКА розм. В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О. Корнійчук); Номерна наклейка на папці з документами.  Словник синонімів української мови
6. наклейка — НАКЛЕ́ЙКА, и, ж. 1. тільки накле́йка. Дія за знач. накле́їти, накле́ювати. 2. Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь. — В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (Корн.  Словник української мови в 11 томах