наклейка

НА́КЛЕ́ЙКА (папірець, рідше шматочок тканини і т. ін., що наклеюється на чому-небудь із вказівкою певних даних предмета), НА́ЛІПКА розм. В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О. Корнійчук); Номерна наклейка на папці з документами. — Пор. етике́тка.

ЕТИКЕ́ТКА (на предметі, товарі тощо), ЯРЛИ́К. Володя крутив банку в руках, розглядаючи намилену на неї етикетку японської консервної фабрики (О. Донченко); Він клеїв на кожну бочку чіткого ярлика (В. Кучер). — Пор. накле́йка.

Значення в інших словниках

1. наклейка — на́клейка іменник жіночого роду річ накле́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. наклейка — див. НАЛІПКА.  Словник синонімів Караванського
3. наклейка — див. ярлик  Словник синонімів Вусика
4. наклейка — -и, ж. 1》 тільки наклейка. Дія за знач. наклеїти, наклеювати. 2》 Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наклейка — НАКЛЕ́ЙКА, и, ж. Ярлик, етикетка або папірець і т. ін., наклеєні на що-небудь. – В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О.  Словник української мови у 20 томах
6. наклейка — НАКЛЕ́ЙКА, и, ж. 1. тільки накле́йка. Дія за знач. накле́їти, накле́ювати. 2. Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь. — В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (Корн.  Словник української мови в 11 томах