наклейка

НАКЛЕ́ЙКА, и, ж.

1. тільки накле́йка. Дія за знач. накле́їти, накле́ювати.

2. Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь.

— В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 90);

Кирило Гнатович поставив на стіл пляшку горілки, а Іван Костьович — червоного вина з красивою наклейкою (Сенч., Опов., 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. наклейка — на́клейка іменник жіночого роду річ накле́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. наклейка — див. НАЛІПКА.  Словник синонімів Караванського
3. наклейка — див. ярлик  Словник синонімів Вусика
4. наклейка — -и, ж. 1》 тільки наклейка. Дія за знач. наклеїти, наклеювати. 2》 Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наклейка — НАКЛЕ́ЙКА, и, ж. Ярлик, етикетка або папірець і т. ін., наклеєні на що-небудь. – В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О.  Словник української мови у 20 томах
6. наклейка — НА́КЛЕ́ЙКА (папірець, рідше шматочок тканини і т. ін., що наклеюється на чому-небудь із вказівкою певних даних предмета), НА́ЛІПКА розм. В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (О. Корнійчук); Номерна наклейка на папці з документами.  Словник синонімів української мови