накурювати

НАКУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАКУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док.

1. Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом.

Кричали [товариші], сміялись, накурювали в хаті (М. Коцюбинський);

Вони посідали біля відчинених дверцят грубки, щоб не накурювати в тісній кімнаті (А. Головко);

– Та й накурили ж ми в тій хаті. – Ніби архієрей у церкві накадив (Б. Лепкий);

// Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення яким-небудь ароматним димом, запахом.

Накурював [ієромонах] ладаном, що аж запорожці мовби стояли не на землі, а плавали в хмарах (Ю. Мушкетик);

І сіркою хлів накуривши, Без крику крадуть слимаки Гусей, качок, курей, індиків (І. Котляревський);

Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. чого. Курінням, перегонкою приготовляти що-небудь у якійсь кількості.

– Щоб ніхто з вас більше ні горілки не курив, ні шинкував! Ви мої – й шинок буде мій. Ось вам Лейба й горілки накурить (Панас Мирний).

НАКУ́РЮВАТИ², юю, юєш, недок., НАКУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док.

Піднімати, збивати куряву, пил; курити, пилити.

– Ох і накурила! Не могла віник змочити? (із журн.).

Значення в інших словниках

1. накурювати — наку́рювати 1 дієслово недоконаного виду заповнювати повітря тютюновим димом; приготовляти у якійсь кількості наку́рювати 2 дієслово недоконаного виду збивати пил  Орфографічний словник української мови
2. накурювати — I -юю, -юєш, недок., накурити, -курю, -куриш, док. 1》 неперех.Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. || Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення яким-небудь ароматним димом, запахом. 2》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накурювати — Наку́рювати, -рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. накурювати — НАКУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док. 1. неперех. Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. Кричали [товариші], сміялись, накурювали в хаті (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. накурювати — Накурювати, -рюю, -єш сов. в. накури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Дымить, надымить. Накурила димом. 2) Накуривать, накурить (о табакѣ). 3) Пилить, напылить, поднимать, поднять пыль. 4) Накуривать, накурить. Горівки накурити. Лукаш. 130.  Словник української мови Грінченка