наладжувати
НАЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ДИТИ, джу, диш, док.
1. що. Те саме, що нала́годжувати 1–5.
От взялась наладжувати свою кореспонденцію (Леся Українка);
Ми зачнемо будувати самостійність, наладжувати адміністраційний апарат (А. Чайковський);
Остряниця кинувся на ліве крило, швидко наладив оборону, між возами велів поставити гармати (В. Чемерис);
Не барився Володя і скоро наладив свій приймач (М. Трублаїні);
Розложив [Іван] огонь у печі і наладив миску бульби, щоби пекти її (І. Франко);
Ти б наладив, лірник, струни Та заграв нам хоч одну Пісню весни (Я. Щоголів);
О. Хведор, по своїй удачі, був незугарний наладити мову на тон дуже поважний (І. Нечуй-Левицький).
2. що і без дод., розм. Намагатися правильно співати мотив; наводити на мотив.
Дід знов почав наладжувати козацьку пісню: Як були ми, козаки, на морі (Марко Вовчок);
[Панас:] Сидимо отакечки поруч з Лахтійоном, а він все затина пісень, та ніяк не наладить (М. Кропивницький).
3. тільки док., кого, що, перен., розм. Відправити, прогнати.
– Я й без того на початку цього року наладив із моєї канцелярії комісію, котра мала розслідити кривди, які вам заподіяно, щоб вас удоволити (А. Чайковський);
Серед публіки зареготали. Мабуть, вони сміялися з того хлопця, що я його так швидко наладив від машини (Л. Смілянський);
– Комбат сказали, як тільки Ясногорська заявиться на горизонті, знову будуть вимагати її до нас. – А Нюра? – Наладимо геть (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)