наламуватися
НАЛА́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАЛАМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Призвичаюватися до чого-небудь, набувати навичок у чомусь.
Має він .. кінчати цього року семінарію, то й треба йому наламуватись уже до паннів (С. Васильченко);
Зіна, що вже добре наламалась у панських покоях, чула своїм нутром моє мужицьке походження і не поспішала, як іншим, прислужувати мені за столом (Б. Антоненко-Давидович);
Коваль іноді вмів таки вплести модне слівце; наламався в цьому, бувши ще в Полтаві (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя).
2. тільки 3 ос. Змінюватися щодо тембру й діапазону, ставати іншим (про чоловічий голос).
Голос [юнака] уже наламується на баритон (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)