налатувати
НАЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Ставити латку на чому-небудь; латати щось.
[Сидір:] Коли, мовляв, на плечах остання свитина розлазиться, то вже не шутки на думці: доводиться латку на латку налатувати (М. Кропивницький);
– О, вже й подався [Артем]. Хоч би ж був латку дав налатати (А. Головко);
* Образно. Міниться обличчя панотця, але він якось таки налатує його клаптями побожності (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)