налой
НАЛО́Й, я, ч., розм.
Те саме, що анало́й.
Та стоїть вона при святому налої, Подала руку свому женихові (М. Костомаров);
У кутку, з книжкою в руках – ксьондз; перед ним – налой; на налої – розп'яття (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)