нальотчик

НАЛЬО́ТЧИК, а, ч., розм.

Той, хто бере участь у нальотах, перев. з метою пограбування; грабіжник.

– В пожежному порядку вже організовано кілька ватаг нальотчиків (А. Головко);

Федька Горох став нальотчиком i ходив тiльки вночi вiчно в тривозi, блiдий i напружений (В. Сосюра);

Вантажник Григорій задумався. Сваритися з Мишкою Япончиком – королем одеських бандитів, нальотчиків і контрабандистів – поки що не годилося (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. нальотчик — нальо́тчик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. нальотчик — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався.  Словник синонімів української мови
3. нальотчик — НАЛЬО́ТЧИК, а, ч., розм. Той, хто бере участь у нальотах з метою пограбування і т. ін.; грабіжник. Вантажник Григорій задумався. Сваритися з Мишкою Япончиком — королем одеських бандитів, нальотчиків і контрабандистів — поки що не годилося (Смолич, V, 1959, 37).  Словник української мови в 11 томах