1. Словник української мови у 20 томах

нальотчик

НАЛЬО́ТЧИК, а, ч., розм.

Той, хто бере участь у нальотах, перев. з метою пограбування; грабіжник.

– В пожежному порядку вже організовано кілька ватаг нальотчиків (А. Головко);

Федька Горох став нальотчиком i ходив тiльки вночi вiчно в тривозi, блiдий i напружений (В. Сосюра);

Вантажник Григорій задумався. Сваритися з Мишкою Япончиком – королем одеських бандитів, нальотчиків і контрабандистів – поки що не годилося (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нальотчик — нальо́тчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. нальотчик — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався. Словник синонімів української мови
  3. нальотчик — НАЛЬО́ТЧИК, а, ч., розм. Той, хто бере участь у нальотах з метою пограбування і т. ін.; грабіжник. Вантажник Григорій задумався. Сваритися з Мишкою Япончиком — королем одеських бандитів, нальотчиків і контрабандистів — поки що не годилося (Смолич, V, 1959, 37). Словник української мови в 11 томах