налюшник

НАЛЮ́ШНИК, а, ч.

Кільце, яким приєднують люшню до полудрабка.

Гість зліз поволі з високого воза й плигнув додолу, держачись за налюшник (І. Нечуй-Левицький);

Северко назавжди запам'ятав, що гужівками зветься та лоза, з якої крутять налюшники (А. Іщук);

Довго .. славилася Красноталівка налюшниками до возів та кошелями для фруктів і городини (М. Іщенко).

Значення в інших словниках

1. налюшник — налю́шник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. налюшник — -а, ч., налюшня, -і, ж. Мотузка, шкіряне чи луб'яне кільце, що з'єднує люшню з полудрабком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. налюшник — Налю́шник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. налюшник — НАЛЮ́ШНИК, а, ч. Кільце, яким прив’язується люшня до полудрабка. Северко назавжди запам’ятав, що гужівками зветься та лоза, з якої крутять налюшники (Іщук, Вербівчани, 1961, 7).  Словник української мови в 11 томах
5. налюшник — Налю́шник, -ка м., налюшня, -ні, ж. Веревочное, кожаное или скрученное изъ дерева кольцо, которымъ привязывается люшня́ къ полудрабку. Чуб. VII. 413. Рудч. Чп. 250.  Словник української мови Грінченка