налюшник —
налю́шник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
налюшник —
-а, ч., налюшня, -і, ж. Мотузка, шкіряне чи луб'яне кільце, що з'єднує люшню з полудрабком.
Великий тлумачний словник сучасної мови
налюшник —
НАЛЮ́ШНИК, а, ч. Кільце, яким приєднують люшню до полудрабка. Гість зліз поволі з високого воза й плигнув додолу, держачись за налюшник (І. Нечуй-Левицький); Северко назавжди запам'ятав, що гужівками зветься та лоза, з якої крутять налюшники (А.
Словник української мови у 20 томах
налюшник —
НАЛЮ́ШНИК, а, ч. Кільце, яким прив’язується люшня до полудрабка. Северко назавжди запам’ятав, що гужівками зветься та лоза, з якої крутять налюшники (Іщук, Вербівчани, 1961, 7).
Словник української мови в 11 томах
налюшник —
Налю́шник, -ка м., налюшня, -ні, ж. Веревочное, кожаное или скрученное изъ дерева кольцо, которымъ привязывается люшня́ къ полудрабку. Чуб. VII. 413. Рудч. Чп. 250.
Словник української мови Грінченка