намагатися
НАМАГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. НАМОГТИ́СЯ, можу́ся, мо́жешся; мин. ч. намі́гся, намогла́ся, ло́ся; док.
1. перев., з інфін. Пробувати робити що-небудь; докладати зусиль до чого-небудь.
Справник уже давно намагався в шкільний раді, щоб Корецького скинуто з учителювання (Б. Грінченко);
Тримаючи в руках яблуко, воно [дитинча] вперто намагалось вкусити його двома своїми першими зубками (О. Довженко);
Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (А. Хижняк);
Вiн .. був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку i посмiхався (Р. Андріяшик);
[Ксенія Михайлівна:] Коли б тепер котрий з хазяїнів намігся платить своїм наймитам вдвоє, то його сусіди-хазяїни заїли б... (М. Кропивницький).
2. розм. Настирливо, невідступно вимагати зробити що-небудь, наполягати на чому-небудь.
Мотря намагалась, щоб Карпо нагородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала (І. Нечуй-Левицький);
Хоч як намагався я, але ніяк не міг уявити собі намісника римського імператора в далекій Юдеї, прип'ятого до .. хреста (Б. Антоненко-Давидович);
Пріська мала була додому йти, та Одарка намоглася. – Посидьте, тітко. Погомонимо ще (Панас Мирний);
Намігся .. чоловік Любиної сестри: “Гірко!” та й “Гірко!” гукає! Корнієвич вагувався, далі огорнув рукою Любу і поцілував у самі уста (Олена Пчілка);
– Про кого це вона?.. – насторожився Марчевський, пильно дивлячись в обличчя Сидорчука. – Е-е! Слухайте теревені!.. Намоглася в одне та й годі: ірод, ірод... (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)