намагнічення

НАМАГНІ́ЧЕННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. намагні́тити.

– Ми говорили, Степане Михайловичу, про ту властивість намагнічення, яку має вся земна куля (М. Стельмах);

Кристали феромагнітних речовин характеризуються осями легкого намагнічення – кристалографічними напрямками (з наук. літ.);

* Образно. Культурне “намагнічення” не дозволяє залишатися байдужим, підтримує в інтелектуальному та творчому тонусі людей (із журн.).

Значення в інших словниках

1. намагнічення — намагні́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. намагнічення — -я, с. Дія за знач. намагнітити.  Великий тлумачний словник сучасної мови